ГОВЕРЛА: КРАСИВА ТА НЕБЕЗПЕЧНА

ГОВЕРЛА: КРАСИВА ТА НЕБЕЗПЕЧНА(З ЩОДЕННИКА ТУРИСТА. АВТ.АНФІСА БУКРЄЕВА)

Подорож на найвищу гору України, Говерлу завжди вражаюча. Одначе, є в ній як плюси, так і мінуси. По-перше, туристу треба ще перед поїздкою усвідомити що Говерла як будь-яка гора, ховає чисельні небезпеки. Тож, розслаблятися не варто! Однак, розчаровуватися у подорожі теж не слід! Мандри на Говерлу – неабияка пам’ятна подія!

Пішки

 Зазвичай шлях на найвищу гору України починається від пропускного пункту, що знаходиться за 8 кілометрів від Говерли. 

До цього місця більша частина мандрівників дістається на транспорті туристичних компаній або на власних авто. Коли чотириколісний «під рукою» – це значно полегшує мандри. Нажаль, з громадським транспортом в Карпатах не усе гаразд! Тож, якщо Ви вирішили подорожувати «пішим ходом» – готуйтеся до несподіванок. 
До бази Заросляк що знаходиться біля підніжжя Говерли, не ходить жодна громадська маршрутка чи автобус! Тож від КПП вам прийдеться подолати ще не менше як 8 км шляху до підніжжя Говерли.

Та вернемося до подорожі. Біля КПП нас зустріла невелика черга з машин та людей. Справа в тому що усі хто бажає потрапити на Говерлу – мають пройти КПП та зареєструватися там: вказати кількість чоловік у туристичній групі, яким маршрутом ви йдете і який час він у вас займе. Для чого це? Реєстрація – суто формальність! Лише одна людина показує паспорт чи ще якийсь документ й вказує загальну кількість подорожуючих. Головне на КПП -оплата. 20 грн за дорослого, 10 – за дитину. Імаєте змогу продовжити шлях. А ваша безпека- то вже окрема справа, бо ж н КПП не для того аби відслідковувати чи ви повернулися з гір чи ні.Та чи ж що може щось погоне статися у Карпатах? Ні, такі мислі не приходять у голову молодим та енергійним туристам. 

Тож гайда до Говерли!
В нашому варіанті – пішки. Та це не зіпсувало настрою! Яка гарна природа навкруги: величний ліс, мальовничі урвища та вируючі потоки Прута й попереду – пряма дорога, якою не заблукає й дитина. Одначе, майте на увазі: про мобільний зв’язок на дорозі до бази Заросяк що під Говрелою – забувайте!

Він з’являється лише біля Говерли, де-ін-де на горі та й то не часто. Тож попереду – кілометри тиші. От і стаціонарних телефонів на випадок екстреної ситуації ніде немає( хоча як на мене вони тут потрібні!). Йдемо, йдемо, йдемо, аж ноги відпадають. Але як навколо казково красиво! Над нами хитають шапками смереки, вирує Прут, ніби сміється звисока якась птаха.

Згодом проїжджі туристи таки зжалилися – підвезли на до бази Заросляк. 

Жажлива дорога

Їхати – не йти. Одначе подорож на авто теж має свій екстрим в Карпатах. Через жахливу дорогу, їхали ми до Говерли не більше 20 км в годину. Місцеві шляхи дуже розбиті, як і місточки через річища – усе потребує уваги та ремонту та з роком в рік немає змін, точніше  має зміни але в бік погіршення.
Вибаглива гораОсь нарешті перед нами й база Заросляк: з автомобільною стоянкою і сувенірним рядом де можна знайти багато цікавинок, неподалік працює й гуцульська кухня.Та не варто занадто заглиблюватись у сувеніри та набивання шлунку! Пам’ятайте: йти на Говерлу треба не з купою сувенірів та торбою їжі – з гарними думками та з патріотизмом у серці!

Також не збудьте взяти з собою теплі речі, воду й плащ. Пам’ятайте: у Говерли досить перемінливий характер, тож якщо біля підніжжя світить сонце – це ще не означає що на вершечку вас не зустрінуть град та гроза!

Нам пощастило з погодою. Сонячна днина не зіпсувалася дощем. Тож підйом видався нескладним. Загалом на Говерлу можна піднятися трьома маршрутами, що відзначені маркерами вздовж шляху: синій, зелений та жовтий. Щоб не заблукати – оберіть потрібний колір маркера та йдіть ним. Зелений – пологій, легший, але довший (приблизний час підйому – 2.5 години). Синій – крутіший, але швидший (час підйому – 2 години).

Дорога починається завжди у лісі. Тут красиво але простувати не так просто, бо кожен крок – як по сходинках. От тільки під ногами – слизькі корені дерева внизу – урвище. Та не поспішаємо, часто спиняємося, милуватися краєвидами. Вони чарівні! Знизу в урвищах гуде Прут, шипить, стрибає валунами, на головами хитаються смереки.Після лісу доводиться пробиратися через кущі, далі – найбільш складний шлях: між камінням. 

Усе вгору та вгору…Та , здається що вже от-от вершечок. Тим більше що туристи попереду «вказують шлях». Та що це! Тяжке розчарування? Ми уже майже на вершині, але тут розуміємо, що це не вершина Говерли – лише так звана Говреляна.

А до вершини доведеться йти майже стільки, скільки пройшов. Далі вас очікують кілька підйомів, які ставатимуть щораз крутішими. Але які мальовничі схили, які луги гірські зустрічаються на них! Захоплює дихання від краєвиду, чистоти повітря!

Дорече… Варто додати, що на Говерлі , ані біля неї( по шляху підйому) ми не зустріли ніякого медичного пункту чи чогось іще. От і лісничих, єгерів, працівників МЧС, що чергують на випадок потреби у допомозі – не видко. 
Виникає питання, як швидко до людини якій стало погано з серцем дістанеться рятівна група?

Тож, роблю висновок: Говрела мабуть, сама турбується, охороняє туристів від надзвичайних ситуацій. А ситуацій тут може бути багато: ви можете підвернути ноги, отримати удар блискавою, бути травмовані камінням, що часвід часу котяться звершечку гори, зрушені ногами туристів…Одначе про небезпеку на Говерлі ніяких об’яв ми не побачили … 

Одне тільки – зустрічалися на горі таблички які на яких зображені фото з загиблими туристами.

Та що це я так песимістично… З нами статися нічого не може!  

Говерла -гора не для тих, хто вірить у допомогу та будь-який захист влади!):
Пісня про Дніпро
Нам додатково пощастило на підйомі. 

Попереду йшли туристи з Рівненської області й співали українські пісні, пісні на слова Тараса Шевченко. Їх спів став додатковою духовною підтримкою. Тож, за якісь 2 години ми були вже на вершечку гори, де нас зустріло сонце, вітер та велика купа казкових білявих хмаринок, до яких здавалося, можна рукою торкнутися.

Думаєте що на вершечку гори відсутня цивілізація? А от і ні.. Тут вас напоять кавою та чаєм та ще й нагороду дадуть «за підйом»(однак усе не безкоштовно).

Тож, на вершечку Говерли нас зустрів український туристичний сервіз: з сувенірами та смаколиками.Трохи підкріпившись чаєм та власними бутербродами, одягши на шию медаль за 30 гривень з надписом «Підкорив Говерлу», разом з іншими туристами зачаровано споглядаємо чудовий краєвид, що відкривається з гори. Та чуєте: поруч лунає півня про Дніпро!  Так!
Це, ніби на нашу честь, колишній воїн батальйону «Айдар» з Рівного(за позивним «Баритон») співає «Реве та стогне Дніпр широкий!»Слухаючи його, ніби вертаємося думками додому. 

Хочеться крикнути з висоти гори:

«Гей, як ти там, друже Дніпро! Пробудися! Говерла закликає!» 
І ще… про сміття.Здавалося мені, що турист – людина що любить природу… Але як виявляється це далеко від істини…. Бо на Говерлу підіймаються й суто заради «статусу»… Аби потім горлати що «Я там був»… Та те що Ви десь були не робить з Вас людину! Будьте людиною вже на початку шляху й під час нього…

 Бо на Говерлі нині від туристів стільки сміття…Що аж гірко стає і за Державу і за народ наш.Хочеться з мішечком туди прийти та позбирати. (Дещо ми й збирали). Дуже неприємно, що навіть деякі знайомі туристи кидали металеві пляшки  з енергетику… Чесно? Хотілося пику набити. Не знаю вже, що про нас думають місцеві…

Говерла –то обличчя України. Не забруднюйте її! Не робіть дописи на каміннях, на кшталт: Тут були: «Тосік та Мурзик». Дорече, Дніпро… ваш надпис що тут були ми побачили.. Було соромно! Дуже соромно…А ВАМ?

Вчиться бути УКРАЇНЦЯМИ, любі ТУРИСТИ! Українській же владі раджу бодай трохи опікуватися Українськими Карпатами. Вкладати бодай на: розвиток доріг, мостів, медицини, МНС гроші…  

Бо Карпати – то є Душа України! 

Дякую за підтримку розвитоку сайту Приват Банк 5168745604264090